У закладі закритого типу опиняються люди, чиї імена знає вся країна. Для всіх вони — мертві: їхню «смерть» офіційно підтвердили, оплакали й забули. Та насправді це була майстерна інсценізація, а самих “загиблих” залишили живими — з причиною, про яку їм не говорять. Відрізані від минулого, вони змушені заново вчитися довіряти, триматися за віру в життя й не зламатися під тиском правди, яка ріже гостріше за будь-які ґрати. Коли з’являється шанс на втечу, кожен крок стає вибором: зрадити чи бути чесним, здатися чи боротися, мовчати чи сказати вголос те, що лякає найбільше. Ця вистава — «гола правда» про людську гідність, про надію, що не вмирає навіть після “смерті”, і про кохання, яке здатне витягнути з темряви та повернути ім’я, голос і свободу.
